Як і нинішня війна Росії проти України, геноцид на початку 1930-х років став відповіддю Москви на прагнення українців бути господарями на своїй землі. Україна з її ресурсами була конче необхідна сталінському режиму як упокорена частина імперії. Що відбувалося тоді, і які паралелі проведені зараз дізналися учні 10х класів Херсонської загальноосвітньої школи № 36 під час онлайн заходу «Голодомор. Помста за свободу» підготовленого медіа-центром Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки.
У цьому та наступному роках минає дев’ять десятиліть від цього злочину. І українці вшановуватимуть пам’ять жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни з Росією. Війни, яка знову супроводжується геноцидними практиками, – російський режим уже не приховує мети знищити українську ідентичність.
Понад те – Москва знову використовує їжу як зброю. Цього разу, щоб тиснути на міжнародну спільноту.
Злочини й трагедії, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: чесна пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені, а жертви – справедливо пошановані. Інакше непокаране зло повертатиметься знову і знову.
У 1933 році українське село було пеклом на землі – спустошеним і холодним. Виснажені, опухлі від голоду дорослі й діти помирали повільною і болісною смертю у відчаї та приниженні, оточенні мовчанням і байдужістю. Україна нагадувала гігантський концтабір – сторожові вежі, закриті кордони, смерть і безнадія.
Урок для світу полягає в тому, що, закриваючи очі на страшні злочини режимів, ми закладаємо фундамент для їхнього повторення. Сьогодні російський режим вдається до геноцидних практик у війні проти України.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Дякуємо за ваш коментар! Він буде опублікований після схвалення модератором.