четвер, 30 листопада 2017 р.

Медіа в нашому житті



Сьогодні нас повсюди оточує інформація. У ЗМІ новинна стрічка оновлюється щохвилини, а кожен новий день приносить свої сенсації. Те, що було мега-новиною вчорашнього ранку, завтра може взагалі не афішуватися.
Тому члени нашого медіаклубу вирішили розглянути поняття медіа більш ширше.
Коли інформації забагато, вона не лише швидко забувається, а й розмиває наші ціннісні орієнтири. Ми перестаємо співпереживати жертвам катастроф боа втрачаємо вміння аналізувати дані. Ми вже фізично не здатні (хоча б мінімально) перевірити кожну прочитану новину. Тому й піддаємося на маніпуляції та віримо фейкам.
Захиститися від цього допомагає медіаграмотність. І коли значення терміну «грамотність» ні в кого не викликає суперечок, то з першою частинкою – медіа – ситуація складніша. Тому давайте почнемо з того, які ж власне інституції ми називаємо гордим словом «медіа»?
Дійсно, медіа – доволі широке поняття. Воно виходить далеко за межі звичних нам телебачення, газет, Інтернет-сайтів чи радіо. Медіа – інформаційні засоби та прийоми, що допомагають передавати повідомлення конкретному споживачеві. Тобто шляхи та інструменти, що поширюють інформацію, – від преси до фільму.
Які типи медіа існують?
1. Мас-медіа або засоби масової інформації. Це добре знайомі нам телебачення, періодична преса (газети та журнали), радіо, Інтернет-ЗМІ.
2. Директ-медіа – комунікаційні системи, що допомагають передавати інформацію. Себто інтернет (загалом, як явище), телефон, пошта, рекламні конструкції (борди, листівки).
3. Медіа-носії (окремі носії інформації). До них відносять листи, записи на аудіо- та відеоносіях, мультимедійні презентації.
4. Соціальні медіа – засоби комунікації людей та груп між собою, інформацію в яких творять самі користувачі. Це соціальні мережі, блоги, персональні сайти.
На наступних засіданнях клубу ми розглянемо 5 реальних фактів про те, як медіа впливають на наше життя. Сподіваюся розвиток медіаграмотності допоможе вам мінімізувати деструктивні впливи медіа та навчить, як ними користуватися з розумом.

вівторок, 21 листопада 2017 р.

ТОП-6 правил безпечного пошуку в Інтернеті


Незмінною темою наших засідань залишається безпека в Інтернеті, адже погодься, що ти гуглиш чи не щодня! І не дивно – адже інтернет вже давно кращий помічник і порадник.
Він знає усе та розуміє з півслова, але не завжди видає правдиву інформацію. У пошуках корисних матеріалів ми можемо отримати щось зовсім протилежне. Тому варто бути на сторожі й знати, як безпечно шукати.
Чи варто це твоєї уваги? Однозначно! Тому до твоєї уваги представленно  всього 6 коротких правил які  допоможуть  тобі бути впевненим у правдивості будь-якої інформації.
 Правило №1
Інформацію в мережі може розмістити будь-хто. Тому існування сайту – далеко не показник цінного джерела. Варто провести його аналіз та дізнатися, хто бере на себе відповідальність за його зміст. Спочатку варто знайди контактну інформацію автора. Якщо це авторитетне ЗМІ – буде вказано адресу та способи зв'язку з редакцією. Якщо мова йде про блог, можуть бути розміщенні посилання на сторінки в соціальних мережах чи пояснення, в яких темах автор називає себе експертом. У випадку, коли конкретних контактів на сайті немає, спробуйте пошукати дані про авторів у мережі. Знати творців контенту на сайті важливо, бо якщо навіть видавець не відповідає за зміст інформації на сайті – джерело не можна вважати авторитетним.
Правило №2
Не варто наївно розраховувати, що всі сайти створені, аби допомогти тобі. Окрім добросовісної інформації, в Інтернеті можна нагуглити розіграші, обмани, рекламу, упередження або вираження чужих думок.
Ось, наприклад, особистий блог вважається взагалі ненадійним джерелом інформації.
Правило №3
Щоб не потрапити на гачок застарілої інформації, шукай дати. Коли був опублікований чи оновлений матеріал? Як довго працює сам сайт?
Зазвичай дати розміщуються вже на сторінці з пошуковим результатом, або на самому сайті під назвою опублікованого матеріалу.
Правило №4
Розрізняй категорії сайтів та визначай, до якої належить обраний тобою.
Наприклад, наступні закінчення в назві сайтів вказують на:
.gov – сайт державної установи;
.edu – як правило, позначає освітні установи, університети, хоча може вказувати на веб-сторінку окремого студента чи освітянина;
.com – використовується комерційними організаціями, створених щоб отримувати прибуток;
.org – ознака сайтів неприбуткових організацій, в тому числі політичних партій.
Правило №5
Оцінюй точність змісту. Даючи фактичну інформацію, автори сайту повинні вказувати її першоджерела.
Якщо ти шукаєш конкретні документи, запитай себе: який сайт є їхнім першоджерелом. Наприклад, із офіційним листом податкової служби краще ознайомитися на сайті самої податкової, ніж на сайті певного комерційного журналу.
Правило №6
Звертай увагу на орфографічні помилки у матеріалі. Висока їх кількість говорить про слабке редагування або на те, що його взагалі немає.
Якщо веб-сайт містить цитати, статистичні данні та іншу інформацію з різних джерел, необхідно перевірити їх на точність. Джерела фактичної інформації повинні бути чітко перераховані, щоб ми могли їх легко перевірити.
До роботи над цією темою активно залучилися учасники з ЗНЗ№ 28,31,50.


пʼятниця, 10 листопада 2017 р.

Як керують поведінкою людей?

Темою сьогоднішнього засідання нашого клубу була - маніпуляція. Адже нами маніпулюють чи не щодня. Не віриш? Тоді розглянь разом з нами.

ТОП-6 найпоширеніших принципів і правил маніпуляції. Знаючи ці прийоми ти навряд чи станеш жертвою їхнього впливу.
#1 Принцип соціального доказу
Принцип заснований на стадному інстинкті та полягає в наслідуванні поведінки більшості. Коли людина постає перед заплутаною, двозначною ситуацією діє гасло «в будь-якій незрозумілій ситуації роби, як всі». Певно для багатьох знайома ситуація, коли вирішальним критерієм при купівлі товару стають відгуки більшості людей.
#2 Спіраль мовчання
Люди надають перевагу мовчанню, коли відчувають, що знаходяться в меншості. Тому незгодні з почутим і побаченим воліють набирати в рот води й не висловлюватися, адже бояться, що можуть опинитися в соціальній ізоляції через свої погляди.
#3 Метод групового підкріплення
Якщо одну і ту ж тезу чи ідею (і правдиву, і нечесну) повторювати групі людей багато разів, згодом вона прийме це твердження за істину. Якщо люди ідентифікують себе з групою, то не оцінюють критично будь-які її цінності та ідеї, тому що не хочуть бути вигнанцем.
#4 Мотивація страхом
Найсильніша людська емоція – страх. Люди погоджуються з будь-чим у два рази швидше, якщо відчувають загрозу втрати. Аби змусити людину щось зробити, потрібно її налякати. Наприклад, таким методом користуються страхові компанії: поки клієнта не налякаєш, він і не застрахується.
#5 Правило взаємного обміну
Людина зобов'язана відплатити за те, що їй дала інша людина. Простими словами – відповісти добром на добро. А оскільки будь-які зобов'язання пригнічують, хочеться позбутися від них якомога швидше. Іноді люди роблять невелику послугу з розрахунком на те, щоб в майбутньому звернутися з більш масштабним проханням.
#6 Прохання про допомогу, або метод Бенджаміна Франкліна
Люди люблять, коли їх просять допомогти. По-перше, відштовхуючись від правила взаємного обміну, людина думає, що в разі необхідності може розраховувати на відповідну допомогу. По-друге, допомагаючи, вона відчуває себе потрібною та корисною. А це, як то кажуть, безцінно.
Хотілося б відмітити найактивніших учасників сьогоднішнього засідання це учні з ЗОШ № 1,6,11,26,31.